ПУДИТИ, ДЖУ, ДИШ,
Пудити, джу, диш, гл.
1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр.
2) Мочиться. Кіевск. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 498.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПУДНО →← ПУДЖІВНО, НА,